Чинним законодавством, а саме статтею 73 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП), визначено перелік святкових та неробочих днів.

Цим переліком встановлені такі святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 травня - День праці; 9 травня - День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги); 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День Незалежності України; 14 жовтня - День захисника України. Згідно з частиною другою статті 73 КЗпП України робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця.

Оплата праці у святкові та неробочі дні здійснюється в підвищеному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП України, а саме:

- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

-  працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками - в розмірі подвійної годинної (денної) ставки;

- працівникам, які одержують місячні оклади:

-  якщо робота у святковий і неробочий день провадилась у межах місячної норми робочого часу - в розмірі одинарної годинної (денної) ставки понад оклад;

 -  якщо робота провадилась понад місячну норму - в розмірі подвійної годинної (денної) ставки понад оклад.

Крім подвійної оплати, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути наданий інший день відпочинку, який не оплачується та є для нього вихідним днем.  У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі. Порядок оплати праці за роботу у святкові і неробочі поширюється і на працівників з ненормованим робочим днем. Визначені вимогами КЗпП України норми оплати праці за роботу у святкові та неробочі дні є мінімальними державними гарантіями.  Роботодавці відповідно до вимог статті 97 КЗпП України і статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР можуть самостійно в колективних договорах встановити більш високі рівні оплати праці за роботу у святкові і неробочі дні.

За інформацією управління соціального захисту населення

виконавчого комітету Нетішинської міської ради