13 лютого вечір пам’яті Героя України Андрія Мачулянського з позивним «Мак» зібрав велику кількість людей у Центральній публічній бібліотеці громади. Ініціатором заходу стала місцева журналістка Руслана Чернюк за підтримки команди однодумців.

Сюди прийшли рідні, друзі, родини загиблих Захисників нашої громади, керівництво громади і депутати міської ради, представники Хмельницької АЕС, освітяни, молодь - усі, хто знав Андрія особисто, і ті, хто не був знайомий із ним, але прийшов, щоб вшанувати людину, яка стала символом мужності й відданості своїй державі.

Це був вечір спогадів, вдячності й глибокої шани. Під час заходу згадували дитинство Андрія, його юність, навчання, службу, бойовий шлях і подвиг. Лунали теплі спогади вчителів, друзів і рідних. Особливо щемливо звучали слова дружини Оксани і сина Владислава.

Окремою частиною вечора стало представлення книги «2024 кілометри», у якій розповідається про життєвий шлях і бойову операцію, що стала частиною історії української розвідки. У книзі збережено пам’ять і про нашого Героя Андрія Мачулянського.

Учні 10-А класу НЕТІШИНСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ, які вибороли І місце в обласному етапі Всеукраїнської краєзнавчої експедиції «Моя Батьківщина – Україна», з дослідженням, присвяченим українському військовому розвіднику, який віддав життя за право України бути вільною, виконував надскладні спецоперації на тимчасово окупованих територіях і в тилу країни-агресора, разом із науковим керівником Іриною Рибачок та директором ліцею, депутатом міської ради Тамілою Соболик говорили про значення збереження історичної пам’яті.

Зворушливо прозвучав вірш «Присвячується всім хлопцям із команди» у виконанні дітей осередку «Сучасне лідерство» Будинок дитячої творчості м.Нетішин. Авторка поезії – мама Героя, Валентина Іванівна.

До слова долучилися міський голова Олександр Супрунюк, представники військової адміністрації, Хмельницької АЕС. Лунали пісні та поезія, народжені болем і пошаною до Захисника.

Від імені родини дружина Героя Оксана Мачулянська висловила щиру подяку Руслані Чернюк за ініціативу, небайдужість і підготовку вечора пам’яті.

Дружина Андрія зібрала цілу виставку його особистих колекцій - шевронів, нагород, пам’ятних речей.

Андрій захоплювався нумізматикою — збирав монети, бережно зберігаючи кожну як частинку історії. Також за життя він колекціонував отримував у подарунок під час службових поїздок та знайомств із побратимами. Кожен із них мав свою історію, свій символ і пам’ять про людей, з якими його поєднала служба і життя.

Ця експозиція під час заходу стала особливою частиною заходу, адже дозволила присутнім глибше відчути масштаб його життєвого шляху та зберегти живий зв’язок із його історією.

Цей вечір став не лише спогадом про Андрія Мачулянського, а й передачею пам’яті наступним поколінням. Бо Герої живуть доти, доки про них пам’ятають.

ПРО ГЕРОЯ УКРАЇНИ

Андрій Мачулянський народився 15 лютого 1980 року. З дитинства мріяв про військову службу - любив форму кольору хакі й твердо відповідав, що стане військовим. Навчався у школі №2 (нині гімназія «Гармонія»), згодом здобув фах радіомеханіка у професійному ліцеї, який закінчив з відзнакою.

Працював електромонтером на Хмельницькій АЕС, здобув юридичну освіту. Відповідальний, витриманий, із сильним внутрішнім стрижнем - таким його пам’ятають вчителі та друзі.

Свій військовий шлях розпочав у 2002 році, підписавши контракт із Збройними Силами України. Брав участь у миротворчих місіях, обіймав сержантські посади, здобув значний бойовий досвід. З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист держави. Виконував складні завдання на сході та півночі України, організовував спецоперації в тилу ворога.

У серпні 2023 року його група здійснила успішний бойовий рейд, під час якого було знищено ворожий бомбардувальник та виведено з ладу ще кілька одиниць техніки. Повертаючись із завдання, розвідники потрапили у засідку. Андрій разом із побратимами залишився прикривати групу та загинув у нерівному бою.

За виняткову мужність і відвагу він став повним кавалером ордена «За мужність», отримав відзнаки воєнної розвідки, звання «Кращий сержант сухопутних військ». Посмертно йому присвоєно військове звання «головний сержант» та звання Героя України з орденом «Золота Зірка».

Андрій був люблячим чоловіком і батьком двох дітей - Анастасії та Владислава. Він виховував їх у любові до України, її історії та традицій, передавав цінності честі, гідності й відповідальності. Його позивний «Мак» став символом пам’яті, волі та незламності.

Відділ інформаційної діяльності