Тобі, Нетішине:
«Ти – дивовижний влітку й восени, у заметіль весняну чи зимову…»
Сьогодні, 10 березня, нетішинська громада зустрічала і проводжала в останню дорогу , стоячи на колінах і зі сльозами на очах 39-річного Воїна, солдата резерву запасної роти в/ч А 1619 Анатолія Зеленяка. Оборонець загинув 26 лютого під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Успенівка Донецької області, отримавши вибухове поранення не сумісне з життям.
Анатолій Зеленяк народився 28 грудня 1985 року в селищі Заводське Чортківського району на Тернопільщині. Після закінчення місцевої школи здобув професію маляра-штукатура в тамтешньому професійному училищі. Згодом переїхав разом з мамою на проживання в Білобожницю того ж таки Чортківського району. Після смерті матері єдиною рідною людиною стала для нього тітка Світлана, мамина сестра, яка проживає в Нетішині. 2 роки тому ( в грудні 2022 року) він переїхав на проживання до неї в нашу громаду….
11 лютого тітка останній раз по телефону розмовляла зі своїм племінником. Попри запевнення, що з Анатолієм все добре, жіноче серце відчувало біду…
Зі сльозами на очах і почуттям гіркої втрати нетішинці на колінах, з прапорами та квітами, зустрічали «живим коридором» Анатолія Зеленяка. Перед будівлею виконкому міської ради із Воїном прощалася тітка Світлана. Біль і горе цієї жінки неймовірно пекучі. У листопаді минулого року вона навіки попрощалася зі своїм сином – Воїном-Захисником Михайлом, снайпером-розвідником, який героїчно загинув 13 листопада 2023 року поблизу н. п. Вербове Пологівського району Запорізької області. Цілий рік він вважався безвісти зниклим.
Прощалися із Оборонцем керівництво громади, духовенство, знайомі і незнайомі люди. Після прощання багатолюдною ходою, під супровід духового оркестру, громада провела Героя до Собору архістратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ.
Анатолій Зеленяк був працьовитим, небагатослівним, сором’язливим, дружелюбним, безвідмовним чоловіком.
Всією громадою висловлюємо щирі співчуття рідним Захисника – тітці Світлані, сестрі Олені, брату Миколі.
Жодними словами не загоїти рани в душах найближчих, але світлий спомин про бійця назавжди залишиться в серцях.
Слава Україні!
Відділ з організаційних питань