Одним із знакових місць у Нетішині є місце підняття національного стягу. Сталося це тридцять років тому 27 квітня 1990 року. Нетішин був першим містом у Хмельницькій області, де замайоріло жовто-блакитне знамено.

26 квітня 1990 року у місті відбувся п’ятитисячний мітинг та свічкова хода до храму Св.Параскеви, приурочені річниці Чорнобильської трагедії. Під час мітингу Микола Руцький зачититав звернення до нетішинців, у якому він виступив з пропозицію підняти жовто-блакитне знамено. Пропозиція була гаряче підтримана учасниками мітингу. Незадовго до цього інженер Віталій Гаркавий таємно організував роботу по виготовленню щогли.

Ось як про момент встановлення прапору згадує сам Микола Миколайович: «27 квітня, коли все було готове, я з Віталієм Гаркавим та Олексієм Солов’єм вийшли о 15.00 до місця встановлення прапора і почали копати яму. Домовився я також із комунальниками, які ладнали тротуар, що ті дадуть нам кілька відер бетону. Гірше було із доставкою щогли. Потрібно було знайти великий автомобіль. На щастя, дорогою мені трапився начальник Нетішинської ДАЇ Борис Петрук. Він одразу ж запитав: «То коли, Миколо, замайорить над містом наш прапор? Ти ж обіцяв учора, що сьогодні ми його побачимо». Ми були знайомі, разом працювали депутатами міськради і я знав його симпатії до національного відродження, тому, не криючись, відповів, що треба знайти транспорт. Петрук сказав, що для нього це не проблема.

Через кілька хвилин він зупинив довгий автомобіль, що возив труби, й попросив привезти щоглу. За півгодини вантажівка привезла щоглу, комунальники дали бетону. Ми почепили прапор, укопали щоглу в землю та для міцності забетонували. Так 27 квітня 1990 р. о 16.00 годині синьо-жовтий прапор замайорів над Нетішином під радісні погляди людей, котрі поверталися з роботи додому».

Далі були неодноразові спроби прапор зірвати. Цілодобові чергування активістів. Потім вгорі на щоглі прикріпили «корону» зі стальних ножів, яку виготовив Володимир Казьмірчук, щоб до прапора не можна було підповзти на трубі. З того часу він більше не зникав.

Здавалося б, ну що таке прапор? Шматок тканини. Але саме жовто-блакитний прапор (і не один) майорів над майданами. Із цим прапором стоять наша захисники на східних рубежах. Саме на нього із слізьми в очах дивляться наші спортсмени, піднімаючись на найвищі сходинки. І як же символічно, що саме у нашому неоднорідному, багатонаціональному, багатоконфесійному містечку колись зринув догори вперше на теренах Хмельниччини наш тепер уже рідний прапор. Слава Україні!